ЛЮДМИЛА СУПОНЬКІНА :”ЗА 25 РОКІВ ІСНУВАННЯ “ЕДЕЛЬВЕЙСУ” Я НЕ ПРАЦЮВАЛА ЖОДНОГО ДНЯ”
16 квітня 2014
Ансамбль «Едельвейс» вже давно став однією із найяскравіших візитних карток Рівного і несе славу про наше місто не лише по всій Україні, але й по світу.
Ансамбль «Едельвейс» вже давно став однією із найяскравіших візитних карток Рівного і несе славу про наше місто не лише по всій Україні, але й по світу.
Те, що «Едельвейсу» вже 25 років – говорить саме за себе. Керівник танцювального колективу – Людмила Супонькіна – це жінка з великої літери, робота якої співпадає з захопленням. Про те, як цій жінці вдалося заснувати колектив, закохати у танець усю сім’ю, розпитали журналісти «Чарівне. Інфо» .
1. Пані Людмило, у скільки років ви почали займатися танцями?
– Так склалося, що через лікарську помилку, з’явившись на світ абсолютно здоровою дитиною, я не могла ходити до трьох років (перелом хребта). Мої батьки навіть не мріяли про те, що їх донечка одного дня не тільки буде ступати по землі своїми ніжками, але й танцювати. У 4 роки завдяки спеціальним вправам і урокам хореографії я вже бігала, стрибала і виконувала акробатичні рухи.
2. Чому ви і надалі вирішили присвятити своє життя саме танцям?
– А чому ви любите каву ,а не чай? Ви не знаєте. Отак і я. Це з малечку у мені. Музика і танець давно стали невід’ємною частиною мого життя.
3. Як з’явилася ідея створити ансамбль?
– Я жила танцями. Коли ми мешкали у Німеччині, бо мій чоловік військовий, я мала там свій колектив, який успішно існував протягом 5-ти років. Та його довелося полишити, бо чоловіка за військовим розподілом перевели до Рівного. Це був 1989 рік. Я обійшла усі танцювальні колективи Рівного, аби зрозуміти ,що саме буде цікавим для людей. Потім влаштувалася на роботу у «Хімік». Але там мене зустріли без особливого захоплення, бо уже тоді у них існував видатний ансамбль народного танцю «Криниченька». Мені порадили створити колектив, заняття у якому будуть платні. Молоді були цікаві сучасні хореографічні постановки і вправи з аеробіки, які допомагали покращити поставу та сформувати фігуру. Отак до кінця місяця у моїй групі стало 120 дітей.
4. «Едельвейс». Звідки виникла ідея назвати свій колектив саме так?
– Едельвейс – це квітка, яка росте у найвищих горах, у найнедоступніших місцях. Не кожному вдається хоча б раз у житті побачити її. Така поетична назва ансамблю, без сумніву, накладає відбиток на діяльність колективу. Наша творчість – це щось непізнане, якась загадка, яка манить до себе.
5. За роки свого існування ваш ансамбль здобув чимало винагород. Яка перемога особисто для вас є найвизначнішою, далася найважче?
– Усі перемоги для мене це вже досягнення. Найбільш значимою є участь у «Ранковій зірці» – це високий рівень. Ми з чоловіком так хотіли потрапити на цей конкурс, що він навіть витратив усю свою офіцерську зарплатню, щоб придбати мені білет на літак до Москви, а я у свою чергу не просто потрапила у «Останкіно», а зуміла передати відеокасету особисто у руки директору «Ранкової зірки» . Касети можна було надсилати поштою, але ми побоялися, що серед тисяч плівок, нашу могли просто не подивитися. В результаті через два місяці нам повідомили, що ми братимемо участь у конкурсі, де ми і стали суперфіналістами.
6. Не просто тримати на жіночих плечах такий колектив. Як вам це вдається?
– Треба бути одержимою людиною, щоби реалізувати свої мрії, треба чітко бачити ціль і мати поряд відданих однодумців. Чоловік та доньки завжди підтримували мене. Старша донька Оленка в 10 років уже вміла готувати прості страви, прибирати в квартирі та дивитися за молодшою сестричкою. Пригадався один випадок. Тренування об одинадцятій вечора тільки закінчилося, а перед виступом ще було два недошиті костюми. То моя донечка Оленка, мене, вже зовсім знесилену підтримала, каже: «Мамо,я тобі допоможу,до четвертої ранку усе зробимо!». Очі моєї дитини були настільки щирими, вона так хотіла допомогти. У такі миті життя розумієш, що постійно потрібно йти до своєї мрій не покладаючи рук.
8. Ви мама двох чудових доньок. Олена та Валерія самі вирішили присвятити життя танцям ?
-Так. Бажання танцювати уже було закладено в крові. Олена дуже швидко засвоїла секрети постановки танцю і уже в 16 років створила свою першу оригінальну композицію. А Валерія взагалі у 6 рочків надзвичайно добре відчувала музику. Ми з Оленкою ледве встигали запам’ятовувати всі рухи, які під час звучання музичних композицій виконувала Лєрочка.
7. Своїми постановками ви руйнували давно сформовані канони танцю. Не було страху, що через це вам можуть заборонити працювати як колективу?
– Було важко. Ми перші розпустили волосся. Перші вийшли босоніж на сцену. Спочатку говорили, що це не майбутнє України. Та ми пройшли цей шлях – від нерозуміння до визнання.
9. Звідки черпаєте натхнення для свої постановок?
– Музика + емоції = хороший танець. Едельвейс – це сім’я, яка має бажання творити.
10. Людмило, що найбільше цінуєте у своїх вихованцях?
– Найбільше ціную працю, любов до танцю, порядність, внутрішню красу та вміння повністю віддаватися своїй справі.
11. З скількох років набираєте діток до себе у колектив?
– Коли побачила, що вже у 2 роки моя молодша донька може повторювати за мною рухи, вирішила , що у 4 роки дітки уже зможуть вчитися та запам’ятовувати. Я зрозуміла, що не помилилася, адже у школі з моїми вихованцями ніколи не виникало проблем. Вони навчені слухати.
12. Ви виростили двох успішних хореографів, маєте п’ять онуків. Не задумуєтеся над відпочинком, довіривши «Едельвейс» донькам?
– Ось уже майже 40 років я не працюю жодного дня. Моє життя – свято. Щирі посмішки вихованців, їх відданість дарують мені сили, здоров’я молодість. Колектив – це моя сім’я. Коли я з ними, відчуваю тепло, довіру та любов.
Нагадуємо, що Колектив сучасного танцю «Едельвейс» буде святкувати своє 25-ти річчя 28 та 29 квітня 2014 року. До уваги глядачів буде представлено два концерти з дивовижними постановками.
Спілкувалася Анна ПЕТРОВСЬКА «Чарівне. Інфо»