12 ФАКТІВ ПРО ТАРАСА ЛАГНЮКА
20 березня 2013
Тарас ЛАГНЮК, керівник зразкового ансамблю сучасного танцю “Едельвейсики”
1. Щобільше справ, то більше енергії. Звичайно, буває, що втома бере своє, але здебільшого, я «живчик». Навіть відпочинок має бути дуже насиченим, бо інакше не цікаво жити.
2. Не люблю відвертої брехні. Як можуть люди мистецтва видавати чужі постановки за свої власні?! Кожен танець осмислюється та проживається тисячу разів. Як же вистачає совісті привласнювати кимось пережиті страждання і радощі, що отримали унікальну форму вираження, та ще й робити це в гіршому виконанні. На жаль, в Україні, й навіть у Рівному, таке зустрічається досить часто, особливо після яскравих світових шоу. Танець «виношується» місяцями, роками у голові й тілі танцівника. І це муки з одного боку та щастя з іншого. Танець – це щось дуже особисте та сокровенне. Інакше – то не творчість, а обман, перш за все, самого себе.
3. Моя друга вища освіта ( режисер драматичного театру) часто допомагає мені у професії: при постановці хореографічних робіт, вигадуванні костюмів та сценографії, в навчанні дітей азів акторської майстерності. До того ж кожен танець – це своєрідна трихвилинна вистава.
4. Я доволі сучасна людина, але мене надзвичайно приваблює усе стародавнє, особливо всілякі дрібнички. Якби я не став хореографом, мабуть був би археологом.
5. Моя сім’я мене надихає. Заради найдорожчих людей я здатен на багато. Без них я навряд чи став би тим, ким я є…Спасибі…
6. Мені й досі цікаво, як у моїх батьків, які мають абсолютно не творчі професії, обидва сини займаються хореографією? Але зараз в нашій родині настільки все поєдналося з мистецтвом, що здається, хіба могло бути інакше?
7. Боятися навчатися будь-якій справі – це не про мене. Пробуй, помиляйся, виглядай смішно, пробуй знову й знвоу – і все обов’язково вийде. А якщо ні…. то починай все з початку.
8. Як каже моя дружина, мене цікавить все і одночасно. Мабуть, це справді так, бо мені цікаво що нового у шоу «Танцюють всі» та як виглядає гора Кіліманджаро 23 грудня, у що і як грає мій син та як готуються пиріжки, як розсмішити 4-х місячну донечку і як зацікавити до роботи на повну силу підлітків під час занять. Інколи навіть шкода витрачати час на сон.
9. Люблю пити каву. Справжнє італійське рістретто вранці… ще одну чашечку кави вранці, а потім ще кілька чашечок вранці… кілька в обід, а ввечері – нізащо, бо… в Міському палаці культури немає такої кави.
10. Натхнення – це щось нереальне та нематеріальне, це щось, подібне до містики… Іноді цю нереальну штуку шукаєш місяцями, а вона десь там, у глибині тебе, а іноді досить одного погляду на своїх учнів і ось – вона тут як тут… А тоді вже тримайся!.. Тільки й встигай запам’ятовувати коктейлі власних думок, мрій, рухів та образів.
11. «Едельвейс» – це родина, яка живе, відчуває, розуміє, підказує, допомагає, оцінює, усвідомлює. Ми не намагаємось зробити з маленької дитинки професійного танцівника у зовсім юному віці, обмежуючи її в усьому. Ми лише відкриваємо двері в світ хореографії. А от подорослішавши і вже маючи базові навички, кожен із задоволенням та натхненням зможе вдосконалюватися і прагнути до ідеалу. А діти повинні залишатися дітьми: справжніми, живими, емоційними, свідомими та щасливими.
12. На власному досвіді, хоча він, можливо, не такий вже й великий, я переконався, що крім усіх факторів, які оцінює високоповажне журі в аматорських та професійних хореографічних конкурсах, є якісь відчуття… які просто неможливо пояснити… так-звані «мурашки по тілу». Саме завдяки цим відчуттям (або ж їх відсутності) я усвідомлюю, чого варта та чи інша робота… Можливо, це не професійно – оцінювати роботу за якимись примарними «мурашками», але мене це відчуття ще ніколи не підводило…
Ваш справжній Тарас Лагнюк
За матеріалами книги “Едельвейс.Життя вирує!”