8 ФАКТІВ ПРО ІННУ ЛАГНЮК!
19 лютого 2013
Інна ЛАГНЮК, хореограф зразкового ансамблю сучасного танцю «Едельвейс»
1. Я стала хореографом, шукаючи диван! Одного сонячного дня мама, я і старша сестричка вирушила на пошуки м’якої частини для нашої квартири. Магазин, до якого ми поспішали знаходився у Міському палаці культури «Текстильник». За збігом обставин центральний вхід був закритий на ремонт, і ми, не знаючи куди саме іти, інтуїтивно вибрали якісь темно-сірі двері. А за ними у кінці коридору побачили десятки щасливих усміхнених облич. Пригадую, я тоді припустила, що там продають дуже гарні меблі, якщо зібралася така велика черга, і побігла займати нам місце. Поки мама з сестричкою йшли, двері відкрилися і діти ринули до зали, я, звісно, побігла з ними. Озирнувшись навколо, зрозуміла, що диванчика тут ми не придбаємо, і вже хотіла виходити. Але хтось зачинив двері, я тільки побачила посмішку мами як згоду лишатися разом з іншою малечею. Так у мене з’явилося нове життя.
2. Я люблю прокидатися і бачити в промінцях світла обличчя мого чоловіка. Люблю, заплющивши очі, за філіжанкою кави складати плани на день. Люблю спостерігати за незнайомими людьми, природою і робити для себе певні відкриття. Люблю проводити час із рідними та дорогими моєму серцю людьми. Люблю вечірні подорожі на авто: коли поруч кохана людина, вечірні вогні, запах смачної кави і безкраї простори попереду. Та найбільше я люблю своє життя, яке щодня дарує мені безліч хвилин радості…
3. Панацея від усіх хвороб – це танець. Адже хореографія – єдиний вид мистецтва, в якому сама ж людина є інструментом. Танець змушує тебе мовою тіла виражати свої емоції, почуття і переживання. Коли танцюєш, не важливо, яка у тебе зовнішність, як ти живеш, із ким спілкуєшся, важливим є лише те, що у тебе в душі й на серці. Можна забути рух, та не можна забути настрій, який ти вкладаєш у цей рух. Коли я виходжу на сцену, забувається все: поганий настрій, проблеми, навіть біль. Ти ніби поринаєш в інший світ, інший вимір, де є тільки твоє тіло і душа, які рухаються в унісон під легкі музичні акорди, що долинають звідусіль. Танець – це лікувальна панацея, яка допомагає всім, хто танцює душею. Танець – це пульс, серцебиття, дихання, ритм життя.
4. Життя, як невтомний буревій, як бурхлива ріка, як пекуче сонце і як холодний палючий вітер… Як щось незвідане, вигадане, нереальне, а іноді зовсім незрозуміле… Життя, як таємна стежка у лісі, крокуючи якою, щодня ми пізнаємо нові істини світу… життя – непередбачувана річ, і той, хто хоче зазирнути в майбутнє, робить велику помилку, за яку часто отримує прочухана.
5. Сім’я – один із шедеврів природи. З радістю в душі і усмішкою на обличчі я пишу ці слова. Чому свою сім’ю я називаю скарбом? Тому, що вважаю місце, де панує мир, злагода, взаєморозуміння, любов до своїх рідних, найбільшою цінністю. Сім’я – це міцний нерозривний ланцюжок, який постійно збільшується. Крім біологічної родини, я маю ще й величезну сім?ю «Едельвейс»! Із упевненістю можу сказати, що тут зі мною розділять не лише радощі та успіхи, але й проблемами. Тут я завжди отримаю щиру пораду і підтримку рідних людей. Я щаслива людина, бо в мене є дві міцних і люблячих сім’ї.
6. Справжня дружба не має ціни, як і картини пензля великих майстрів минулого. Щира дружба – повітря, без якого не можна жити.
7. Конкурси – невід’ємна частина роботи хореографа. І суть не в перемогах, самоствердженні чи славі. Інколи це дає великий поштовх крутитися ще сильніше і працювати ще наполегливіше. Конкуренція потрібна у нашій справі! Здорова конкуренція! Адже все, що стосується дітей, повинне бути чистим і прозорим. Діти – це найсуворіший суддя, вони все бачать і розуміють!
8. Я вдячна Богу за те, що моя робота – це суцільне задоволення. Коли під час занять учні дивляться на мене із захопленням і намагаються повторити все, що я для них навигадувала, розумію: ось вона – справжня радість і втіха, яка дарує нове натхнення.
За матеріалами книги «Едельвейс. Життя вирує!»