Наш Славчик-Красавчик потрапив до 100 найкращих танцівників України!!! Або «Танцюють ВСІ» – перші успіхи
27 серпня 2011
Соліст ансамблю «Сузір’я Едельвейс» В’ячеслав Бубало нещодавно повернувся з Ялти, де взяв участь у найпопулярнішому танцювальному проекті «Танцюють ВСІ». Незабаром усі мешканці Рівного зможуть побачити на власні очі усе, що відбувалося на кастингах та на зйомках проекту на телеканалі СТБ, а вже сьогодні Славко поділився з нами своїми враженнями.
Перший пред-кастинг відбувався у Луцьку, розповідає В’ячеслав у теплій розмові за чашкою кави. Туди я поїхав з друзями-хореографами з нашого колективу. Хоча вони добре мене підтримували, але з хвилюванням впоратися було важко. Перший етап – виконання імпровізації. Я обрав контемп і після мого виступу уся група суперників мені аплодувала. Проте я відчував, що виступив не на 100%. Члени журі розпитували якими стилями я володію, і я розповів, що оскільки з дитинства займаюсь в «Едельвейсі» вивчав різні напрямки хореографії. Після цього мені сказали чекати дзвінка. І в день нашого сольного концерту, через кілька місяців після кастингу, мені зателефонували і запросили до Києва. Щастю не було меж….стрибав хвилин п’ятнадцять від радощів. А вже після концерту прийшло усвідомлення того, що їду представляти Рівне, тож треба готуватися ще наполегливіше. Майже місяць тренувався по 4-6 годин в день.
З якого віку ти займаєшся хореографією?
В сім років мене завели в ансамбль «Едельвейс», а в років шістнадцять я зрозумів наскільки це для мене важливо. Почав рівнятися на танцюристів світового рівня. Це додало стимулу та наполегливості у роботі.
Соліст ансамблю «Сузір’я Едельвейс» В’ячеслав Бубало нещодавно повернувся з Ялти, де взяв участь у найпопулярнішому танцювальному проекті «Танцюють ВСІ». Незабаром усі мешканці Рівного зможуть побачити на власні очі усе, що відбувалося на кастингах та на зйомках проекту на телеканалі СТБ, а вже сьогодні Славко поділився з нами своїми враженнями.
Перший пред-кастинг відбувався у Луцьку, розповідає В’ячеслав у теплій розмові за чашкою кави. Туди я поїхав з друзями-хореографами з нашого колективу. Хоча вони добре мене підтримували, але з хвилюванням впоратися було важко. Перший етап – виконання імпровізації. Я обрав контемп і після мого виступу уся група суперників мені аплодувала. Проте я відчував, що виступив не на 100%. Члени журі розпитували якими стилями я володію, і я розповів, що оскільки з дитинства займаюсь в «Едельвейсі» вивчав різні напрямки хореографії. Після цього мені сказали чекати дзвінка. І в день нашого сольного концерту, через кілька місяців після кастингу, мені зателефонували і запросили до Києва. Щастю не було меж….стрибав хвилин п’ятнадцять від радощів. А вже після концерту прийшло усвідомлення того, що їду представляти Рівне, тож треба готуватися ще наполегливіше. Майже місяць тренувався по 4-6 годин в день.
З якого віку ти займаєшся хореографією?
В сім років мене завели в ансамбль «Едельвейс», а в років шістнадцять я зрозумів наскільки це для мене важливо. Почав рівнятися на танцюристів світового рівня. Це додало стимулу та наполегливості у роботі.
У Києві чи зміг справитися з хвилюванням?
Велика кількість журналістів, які безперервно брали інтерв’ю та намагалися вивести на одкровення не давали зосередитися. Ми навіть вже ховалися від них. Проте я зумів зібратися і, ніби, достойно станцював соло. Від знаменитих членів журі я одержав два «так» і два «ні». Пан Літвінов сказав, що не було якоїсь яскравої «родзинки» і відправив на хореографію. Влад Яма вчив з нами «Самбу» і це було надзвичайно цікаво. З бальною хореографією я малознайомий. До того ж і хлопців цього сезону було в два рази більше ніж дівчат, і тому довелося більшість часу репетирувати без партнерки. Коли танцював – виклався на повну. Члени журі викликали мене першим з четвірки. Витримали хвилинну паузу і серце втекло далеко у п’яти. Тетяна Денисова спитала чи сподобалося мені танцювати цю хореографію, я відповів, що дуже сподобалось. На це вона мені сказала, що необхідно щоб сподобалося і членам журі. В цей момент я вже подивився на двері, готуючи «шлях відступу» і майже розстроївся. Проте тут пролунало, що в мене є можливість підучитися у Ялті. В цей момент в середині все застрибало і я майже нічого не пам’ятаю. Квиток став підтвердженням того, що це відбулося зі мною. І з цього моменту щоденні восьмигодинні тренування стали нормою. Хочу зазначити, що таке навантаження для мене можна сказати знане, адже я два з половиною роки займався важкою атлетикою і став кандидатом в майстри спорту. Також моїми досягненнями є неодноразове чемпіонство області
У Ялті наскільки напруженою була атмосфера?
Підйом в 3.30 і вже о четвертій ранку з повним комплектом танцювальної форми ми поїхали на місце зйомки. Ранній сніданок (каша з варенням) і нас вивели на відкриту сцену. Розігрів, розтяжки і очікування того, хто сьогодні буде давати хореографію. Таня Денисова і Саша Гєращенко (переможець третього сезону) дали парний хіп-хоп. Я одержав 70 номер і цілий день з восьмої ранку провів у підготовці і виснажливому очікуванні. Мій виступ відбувся приблизно о шостій. Я одержав два «так» і два «ні» і пішов готуватися до сольного виступу. Біля першої ночі мені надали можливість продемонструвати свій танець. І цього разу я не одержав підтримки і мене запросили взяти участь у наступному сезоні. Розстроївся, проте розчарування не було, адже я не зупинюсь на досягнутому.
В’ячеслав, розповідаючи нам про випробування, труднощі, виснажливу працю над собою, психологічний тиск та надлюдське навантаження, з впевненістю говорить про те, що це лише початок. У найближчих планах проба себе у якості педагога-хореографа в школі «Едельвейс», щоденні багаточасові тренування та примноження вже існуючих надбань. Тож, сподіваємось, що В’ячеслав стане першим, але далеко не останнім танцівником з Рівного, який достойно представить своє місто на цьому гранд-проекті, і вже наступного року все складеться ще краще. Побажаємо удачі і наперед пообіцяємо достойно підтримати одного з найкращих танцівників України.